16 січня поточного року на сайті ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» (далі – КБ Південне) опубліковано матеріал під назвою «Космічна галузь України: трансформаційні процеси та їх можливі наслідки» (http://www.yuzhnoye.com/press-center/news/news_80.html).
Безоглядне вихваляння КБ Південне власними «здобутками» із одночасним намаганням всіляко принизити репутацію не тільки ПІВДЕНМАШу, а і решти партнерів по кооперації, нас дуже засмутило. Позиціонування КБ Південне «годувальником» усієї кооперації не відображає дійсність – оскільки це фінансування відбувається в межах виконання контрактів, які КБ Південне не має змоги виконувати самостійно. Саме наявність партнерів по кооперації і використання їх компетенцій надає КБ Південне саму можливість укладання контрактів.
ПІВДЕНМАШ посідає чільне місце на верхівці виробничо-технологічного ланцюгу і має набагато розвиненішу мережу партнерів. Незважаючи на це, ПІВДЕНМАШ вважає, що будь-які натяки на зверхність є неприпустимими і недоречними, адже тільки спільні зусилля підприємств кооперації дають галузі можливість виробляти продукцію, яка задовольняє потреби замовників і успішно конкурує на світовому ринку.
Звинувачення КБ Південне на адресу ПІВДЕНМАШу щодо начебто хибної маркетингової політики, відсутності стратегічного мислення тощо, є перекрученням фактів. Варто нагадати, що ПІВДЕНМАШ і КБ Південне від самого початку своєї діяльності були одним цілим. Власне, КБ Південне створене шляхом виділення конструкторського підрозділу заводу ПІВДЕНМАШ в окреме підприємство. Разом із організаційним розділенням відбулось і розділення компетенцій: зокрема, до сфери діяльності КБ Південне було віднесено і компетенції з маркетингу продукції ракетно-космічного призначення, а саме вибору ринків та просуванню на них своєї продукції.
ПІВДЕНМАШ завжди виробляв і виробляє лише ту продукцію ракетно-космічного призначення, яка розроблена КБ Південне. Оскільки замовлення на розроблення продукції можна отримати виключно від її майбутнього споживача, ПІВДЕНМАШ фактично став заручником маркетингової політики КБ Південне, а усі заяви КБ Південне щодо жахливих наслідків її незграбності та недолугості є нічим іншим, як спробою перекласти з хворої голови на здорову. Вихід на нові ринки з космічною продукцією можливий лише з новими розробками. За двадцять п’ять років незалежності у КБ Південне немає жодної нової розробки, доведеної до серійного виробництва; космічні апарати, розроблені КБ Південне, неконкурентоспроможні і нікого, на жаль, не цікавлять. Але за логікою КБ Південне винний в цій ситуації ПІВДЕНМАШ.
Свою функцію об’єднання усієї кооперації розробників та виробників ракетно-космічної техніки КБ Південне виконує так, що виникають питання: чому з усіх партнерів по кооперації тільки КБ Південне демонструє стійкий позитивний фінансовий результат, а решта співвиконавців працюють з близькою до нульової рентабельністю та не мають можливості вкладати зароблені кошти у власний розвиток? Відповідь самого КБ, що це відбувається виключно завдяки фінансовому генію очільників КБ Південне на фоні суцільної безпорадності інших керівників підприємств космічної галузі, пояснює, чому КБ Південне є провідним платником податків і зборів за спільними галузевими проектами, чим, до речі, неабияк пишається.
Наслідком недалекоглядної політики КБ Південне стали проблеми підприємств галузі з оновленням основних фондів, що, в свою чергу, спричинило суттєве технологічне відставання від світових конкурентів. Все це зменшує привабливість української космічної галузі як партнера по міжнародній кооперації, за якою, на переконання ПІВДЕНМАШу, наше спільне майбутнє. Фокусування на короткострокових фінансових інтересах одного підприємства призвело до знехтування довгостроковими інтересами галузі, країни і самого КБ Південне. Адже внаслідок відсутності відповідної технологічної та виробничої бази розробники вже не мають змоги використовувати нові сучасні технології в своїх розробках. Тож, намагання КБ Південне розповідати про стратегію мали б кумедний вигляд, якби не справжній жах того, що відбувається.
Доречно нагадати, як свого часу майже три роки розроблялася програма стратегічного розвитку ПІВДЕНМАШу, на основі якої в 2009 році було підготовлено проект державної цільової програми розвитку підприємства. В останній момент до програми було включено і КБ Південне. Коли ж Мінфін зажадав побачити обґрунтування щодо фінансових параметрів програми, кожен рядок завдань і заходів програми, що стосувалися ПІВДЕНМАШу, мав обґрунтування у вигляді бізнес-планів, ТЕО, планів технічного переозброєння. КБ Південне не надало жодного клаптика паперу. Відповідь, у кого є «чітка стратегія розвитку підприємства», а в кого ні, очевидна.
Ну і так далі. Усі ці «невиважені, безсистемні управлінські рішення, а часто, відсутність необхідних рішень», «невиважена цінова політика, спричинена неоптимальним підходом до організації й управління виробництвом» тощо – усі ці звинувачення мають суто декларативний характер позбавлений будь-якої конкретики. Наприкінці 2015-початку 2016 років працювала спільна з КБ Південне Рада директорів і організовані в її рамках робочі групи фахівців з різних напрямків. Кілька місяців йшов насичений обмін інформацією та напрацюваннями. ПІВДЕНМАШ розкрив все, що мав, все, що хотіли від нас наші колеги. Передбачалося, що спільними зусиллями, використовуючи наявний в КБ Південне безсумнівний інтелектуальний потенціал, ми зможемо знайти нові шляхи подолання кризи. На виході ми нічого не отримали, жодної скільки-небудь робочої ініціативи по жодній із семи робочих груп. Виявилося, що консалтинг в питаннях управління виробництвом не є ключовою компетенцією КБ Південне. Єдиним наслідком спільної роботи став виконаний тихцем від ПІВДЕНМАШу документ, на якому слід зупинитися окремо і трохи далі.
Щодо Ради директорів, її робота припинилася не з вини керівництва ПІВДЕНМАШу, а внаслідок зняття з роботи очільника КБ Південне О.В. Дегтярьова, після чого все керівництво КБ Південне завзято займалося війною з ДКАУ, в яку намагалося втягнути і ПІВДЕНМАШ. Не до Ради директорів їм було. Чим закінчилося шельмування ДКАУ та його Голови з боку КБ Південне усі знають. А була то остаточна перемога КБ Південне над ДКАУ чи тимчасовий тактичний виграш – покаже час.
Обґрунтовуючи необхідність підпорядкування КБ Південному ПІВДЕНМАШу, КБ посилається на «розроблений та періодично оновлюваний бізнес-план такого об’єднання». В нашому розпорядженні є дві версії цього бізнес-плану – перший подавався в лютому 2016 року до Державного космічного агентства, і другий, який використовувався в листопаді при підготовці до наради з питань розвитку космічної діяльності під головуванням Прем’єр-міністра В.Б. Гройсмана. Цей документ обсягом 75 сторінок не можна назвати ані бізнес-планом, ані обґрунтуванням (мабуть через це автори його не оприлюднюють). На нашу думку, «бізнес-план» яскраво демонструє економічне невігластво, юридичну неосвіченість та менеджерську безпорадність керівництва КБ Південне, і ось чому. Шлях вирішення проблем вражає безпосередністю: усі, без винятку, фінансові проблеми ПІВДЕНМАШу та КБ Південне пропонується вирішити за рахунок бюджету. При цьому частина бюджетних інвестицій маскується під позики, віддавати які пропонується за рахунок бюджетних же коштів з джерела із сумнівною спроможністю наповнення (повернення коштів внеску держави до україно-бразильської Бінаціональної компанії «Алкантара Циклон Спейс») або шляхом фантасмагоричного «фінансування кооперації державних підприємств та інвестування коштів в державні активи», або через виплату (!) заборгованості із заробітної плати. Разом із цим, такі обов’язкові розділи бізнес-плану, як інвестиційний план, фінансовий план та оцінка ризиків – відсутні. Сам розмір необхідних інвестицій не визначений. Як наслідок, немає жодного фінансового показника проекту. Одна з ключових проблем, а саме, конфлікт інтересів лідерів галузі, залишилася взагалі не зазначеною і недослідженою. Свідома та задекларована відмова від корпоратизації свідчить, що автори не розуміють, які можливості щодо оптимізації активів дає зміна організаційно-правової форми державного підприємства. Відмова від залучення стратегічного інвестора, передумовою якого є корпоратизація, наочно демонструє відсутність стратегічного бачення у ідеологів так званого бізнес-плану. До наслідків реалізації запропонованої моделі реорганізації автори у переважній більшості долучили такі, на які власне реорганізація взагалі не впливає. Все це є переконливими аргументами щодо неприпустимості реалізації запропонованої моделі реорганізації, і доказом, що очільникам КБ Південне не можна делегувати повноваження державного управління підприємствами галузі та довіряти важелі оперативного та фінансового управління галузеутворюючими підприємствами. Їх компетенція щодо кваліфікованого управління фінансами та стратегічного планування на рівні власного підприємства також викликає сумнів.
Полеміка з КБ Південне була б неповною без викладення позиції ПІВДЕНМАШу, яка полягає в наступному.
1. Конфлікт інтересів.
Природним короткостроковим інтересом КБ Південне є розроблення конструкторської документації. Кінцевий результат, а саме, виробництво серійної продукції, з точки зору керівництва КБ належить до другорядних інтересів КБ, оскільки не так вагомо впливає на його поточні доходи. Свідченням конфлікту інтересів є повна відсутність доведених до серійного виробництва дійсно нових розробок ракетної техніки за усі роки незалежності (25 років). Короткостроковий інтерес КБ Південне суперечить його ж довгостроковим інтересам, оскільки відсутність втілених в серійне виробництво розробок негативним чином впливає і на розвиток конструкторської школи, і на виховання молодих конструкторських кадрів, і, нарешті, на авторитет КБ Південне, його репутацію і комерційні перспективи.
З іншого боку, інтерес ПІВДЕНМАШу полягає саме в серійному виробництві. Тільки дослідне і експериментальне виробництво не можуть забезпечити ані належного обсягу ракетно-космічного виробництва, ані достатнього ступеню його диверсифікації.
Через відсутність зацікавленості КБ Південне у серійному виробництві, при проектуванні космічних апаратів їх конкурентоспроможність на ринку взагалі не береться до уваги. Сумним результатом політики «розроблення заради розроблення» є відсутність комерційних перспектив на світовому ринку як у вже розроблених КБ Південне космічних апаратів Січ-1, Січ-1М, Січ-2, так і у КА Січ-2М, розроблення якого наразі триває. Показово, що розроблення національного телекомунікаційного супутника «Либідь» Україна вимушена була замовити у іноземного підрядника через неспроможність розробки належного рівня силами КБ Південне.
В той же час, ПІВДЕНМАШем підготовлено пропозиції щодо розроблення та подальшого серійного виробництва ракети-носія легкого класу подвійного призначення. Легку ракету можна використовувати як для запуску низькоорбітальних космічних апаратів цивільного призначення, так і у військових цілях. Унікальною особливістю проекту є відсутність необхідності створення спеціальної наземної інфраструктури (космодрому), оскільки запуск легкої ракети може бути здійснено з автомобільного або корабельного носія. Це дозволить будь-якій країні світу долучитись до клубу космічних держав, що забезпечує гарні комерційні перспективи проекту. Пропозицію залишено без уваги, передусім завдяки позиції КБ Південне, яке, вочевидь, не зацікавлене у проекті, строки реалізації та бюджет якого не відповідають його амбітним апетитам.
Втім, дійсні мотиви можуть полягати в усвідомленні очільниками КБ Південне власної неспроможності в сфері основної компетенції. Адже приклад проекту «Циклон-4» свідчить, що нібито завершене в 2009 році розроблення триває дотепер. Десятки тисяч змін до конструкторської документації, які отримані від розробників ПІВДЕНМАШем і невпинно продовжують надходити, дають усі підстави стверджувати, що поточна версія РН «Циклон-4» має мало спільного із зразком 2009 року. Висловлюючись відверто, це вже інша ракета-носій, розроблення якої все ще не завершене.
Нарешті, інтерес держави відносно космічної галузі полягає не тільки і не стільки в розвитку космічного машинобудування. Іншим і, вочевидь, головним державним інтересом є перетворення космічної галузі в мультиплікатор високотехнологічного розвитку вітчизняної економіки, що неможливо без ефективно діючого ланцюга розроблення-виробництво. Також, тільки через серійне виробництво може бути реалізоване стратегічне значення підприємств для безпеки держави, а саме, через нові зразки озброєння та військової техніки, які не тільки розроблені, а і прийняті на озброєння. Інтереси держави і ПІВДЕНМАШу співпадають, а короткострокові інтереси КБ Південне (які впродовж років мають пріоритет над довгостроковими) їм суперечать.
З огляду на викладене, керівництво майбутнім господарським об’єднанням доцільно покласти на сторонню до КБ Південне та ПІВДЕНМАШу юридичну особу. У разі ж приєднання заводу до КБ Південне або у разі створення державного концерну, де повноваження керуючої компанії буде покладено на КБ Південне, що програмує усі зацікавлені сторони на збереження зазначеного вище пріоритету короткострокових інтересів.
2. Тривала орієнтація на короткострокові інтереси призвела до глибокої системної кризи КБ Південне, незважаючи на його нібито міцний фінансовий стан:
– відсутність нових розробок;
– орієнтована на виробництво конструкторської документації, а не серійне виробництво продукції, маркетингова політика (заручником якої став і ПІВДЕНМАШ, в основному виробництві повністю залежний від політики КБ Південне);
– практична відсутність наукової підтримки;
– відтерміновані фінансові проблеми, зокрема, по зобов’язанням перед бюджетом.
Слід також згадати про списання у першому півріччі 2016 року понад 6,2 млрд. гривень кредиторської заборгованості КБ Південне. При цьому на балансі КБ Південне залишаються багатосотмільйонні доларові зобов’язання з відтермінованим терміном сплати.
Активів, які б могли бути використані в якості ресурсу для дієвої реструктуризації, КБ Південне не має. З огляду на це, просування ідеї поглинання ПІВДЕНМАШу видається спробою отримати доступ до наявних у підприємства активів, які після корпоратизації можуть бути використані не для розвитку, а для пом’якшення і уповільнення подальшої деградації об’єднаного підприємства.
3. Відсутність досвіду організації і підготовки виробництва у керівництва КБ Південне ставить під загрозу участь ПІВДЕНМАШу у програмі імпортозаміщення для великих вітчизняних споживачів машинобудівної продукції російського виробництва. Зокрема, мова йде про відновлювальну, атомну та традиційну енергетику, Укрзалізницю тощо. Розраховувати в цьому відношенні на наявні керівні кадри ПІВДЕНМАШу ризиковано, оскільки багаторічний антагонізм між підприємствами призведе, у разі фактичного або опосередкованого поглинання, до значного їх відтоку.
З тієї ж причини є небезпека ліквідації непрофільних виробництв та руйнації повного циклу виготовлення ракетно-космічної техніки. Єдиним виключенням може стати виробництво рідинних ракетних двигунів, майбутнє якого критично залежить від наявності перспективних замовлень, які наразі відсутні.
4. Окремою «родзинкою» запланованого поглинання є повне звільнення від відповідальності за наслідки власної недалекоглядної політики очільників об’єднаного підприємства з одночасним перекладанням цієї відповідальності на керівництво ДКА України та Уряду. Адже вже напоготові аргумент: «ми були успішні і стабільні, а ви нам ПІВДЕНМАШ на шию повісили».
Висновки:
Приєднання ПІВДЕНМАШу до КБ Південне неминуче спричинить колапс об’єднаного підприємства або господарського об’єднання під керівництвом КБ Південне, і фактичну руйнацію галузі в цілому. Як наслідок, неминучі втрати для іміджу, економіки та оборонного потенціалу держави, ліквідація тисяч робочих місць на ПІВДЕНМАШі та КБ Південне та десятків тисяч – на підприємствах-партнерах.
Основним шляхом вирішення проблем ПІВДЕНМАШ вважає створення державної холдингової компанії, яка не підлягає приватизації, з метою:
– централізації окремих функцій оперативного управління підприємствами (управління фінансами, управління проектами, управління зовнішніми контрактами, організація кооперації, стратегічне планування, міжнародна маркетингова діяльність);
– створення «вікна можливостей» для пошуку та залучення стратегічного інвестора, як дієвого та фактично безальтернативного способу інтеграції галузі в світову кооперацію виробництва РКТ.
Короткостроковий план:
1. Створити публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого перебуває в державній власності, з юридичною адресою в м. Київ.
2. До основних видів діяльності новоствореного ПАТ віднести консалтингову діяльність із завданням сприяти корпоратизації підприємств галузі через методичну, юридичну та консультаційну підтримку.
3. Доопрацювати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про особливості корпоратизації підприємств космічної галузі (в редакції ПІВДЕНМАШу, яка передбачає утворення державної холдингової компанії).
4. Невідкладно після прийняття законопроекту розпочати процедуру корпоратизації КБ Південне та ПІВДЕНМАШу.
5. По завершенні корпоратизації реорганізувати ПАТ в державну холдингову компанію шляхом передачі їй в управління державних пакетів акцій корпоратизованих підприємств.
6. Передбачити в статутних документах холдингової компанії та корпоратизованих підприємств централізацію зазначених вище функцій управління.
7. Розпочати роботу із пошуку стратегічного інвестора шляхом оголошення конкурсу на посаду керівника холдингової компанії з включенням до кваліфікаційних вимог вимоги про наявність досвіду роботи на керівних посадах в компаніях космічної галузі світового рівня.
Наостанок хотілося б зазначити, що незважаючи на виведений КБ Південне в публічну площину конфлікт інтересів, ПІВДЕНМАШ переконаний у спільності довгострокових інтересів обох наших підприємств, які можуть бути реалізовані тільки у тісній взаємодії та співпраці. Тільки рівне партнерство, не обтяжене нездоровими та недалекоглядними амбіціями, спроможне забезпечити вихід з кризи та сталий розвиток космічної галузі.
