Директори

Директор ДАЗ з 1944 по 1947 рр.

Андрій Іванович Романов був призначений директором у вересні 1944 року. Під час керівництва Романова проводилось будівництво автозаводу, будівельні роботи велись повільними темпами за вини уряду, який не турбувався про організацію будівельного процесу, не забезпечив будівництво технікою та кваліфікованими працівниками. У зв’язку з тим, що строки здачі заводу зривалися, наказом Міністра автомобільної промисловості СРСР від 27 травня 1947 р. директор ДАЗа А.І. Романов був звільнений з посади.

Директор ДАЗ з 1947 по 1950 рр.

Сьомого травня 1947 року новим директором ДАЗа був призначений Костянтин Васильович Власов, який до цього працював головним інженером Горьковського автозаводу ім. Молотова.

Під час керівництва Власова завод вперше виконав виробничу програму. На заводі зводились та вступали в дію нові виробничі об’єкти і, найголовніше, ДАЗ розпочав серійний випуск автомобільної техніки (ЗІС-5; ДАЗ-150 “Українець”; автокрани К-31, К-32; автонавантажувачі; ДАЗ-485 “Амфібія”; ЗІС-150; формовочні машини ФМ-300). Паралельно з будівництвом ДАЗа почалось і будівництво житла.

Дев’ятнадцятого квітня 1950 року наказом Міністра автомобільної і тракторної промисловості СРСР Г. Хламовим, К.В. Власов був знятий з посади директора ДАЗа і призначений директором ЗІСа.

К.В. Власов нагорождений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни I ступеню, Червоної Зірки, а також йому було присвоєно воїнське звання інженер-полковник.

Директор ДАЗ з 1950 по 1952 рр.

Головний інженер ДАЗ з 1947 по 1950 рр.

Дев’ятнадцятого квітня 1950 р. Георгій Михайлович Григор’єв був призначений директором ДАЗ. Під керівництвом Григор’єва створена центральна заводська лабораторія, в лютому 1950 р. впроваджена перша автоматична установка для зварювання під шаром флюса вузлів автокрана К-32 – початок плідного співробітництва з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона АН України, іншими НДІ.

Григор’єв – подвижник винахідництва і раціоналізації, організатор випуску продукції вищої якості.

Дев’ятого травня 1951 року вийшла Постанова РМ СРСР “Про передачу Міністерству озброєння СРСР Дніпропетровського автомобільного завода…, про зупинення на заводі випуска автомобільної техніки та про організацію серійного виробництва ракет”. Через два дні було підписано наказ про присвоєння заводу нового, секретного найменування – Державний союзний завод № 586.

Директор завода №586 з 1952 по 1961 рр.

В 1952 р. Леонід Васильович Смірнов був призначений директором завода № 586. З приходом Смірнова на заводі розпочалася активна та напружена робота над створенням “автомобілей вертикального зльоту”. Були зібрані та здані замовнику перші ракети Р-1 (8А11) із вузлів і деталей НДІ-88 і заводу №456. Введено в експлуатацію випробувальний стенд №1 на об’єкті 100. Проведено перший пуск РРД 8Д51.

Двадцять восьмого листопада 1952 р. почалось серійне виробництво ракет Р-1 із вузлів власного виготовлення.

Двадцять четвертого квітня 1952 р. виготовлена перша партія рідинних реактивних двигунів для зенітних ракет. Виготовлені перші ракети Р-2 (8Ж38).

Були організовані перші три цеха тракторного виробництва: термообробки, механічний та збиральний. Зібрані і відправлені споживачу перші п’ять тракторів моделі МТЗ-2.

В 1954 р. випущено 6500 тракторів.

В 1957 р. урочисто відкрито Палац культури машинобудівників.

Початок серійного виробництва ракет Р-12 на заводі №586.

Десятого липня 1959 р. за створення ракети Р-12 завод нагороджено орденом Леніна.

Другого лютого 1961р. проведено успішний пуск міжконтинентальної балістичної ракети Р-16.

В березні 1961 р. Смірнов був призначений заступником голови ДКОТ.

Директор ВО ПМЗ з 1961 по 1986 рр.

Головний інженер завода № 586 з 1954 по 1961 рр.

В березні 1961 р. завод №586 очолив Олександр Максимович Макаров.

Сімнадцятого червня 1961 р. завод нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. В 1962 р. з конвеєра завода зійшов 250-тисячний трактор. Ведеться підготовка до випуску тракторів в експортному виконанні.

Січень 1962 р. – початок серійного виготовлення ракети Р-16У, розпочато випробування ракети Р-16У шахтного старту. Ракетою-носієм 63С1 (“Космос”) виведено на орбіту перший дніпровський супутник ДС-2.

Грудень 1963 р. – на заводі організовано виробництво №7 (космічне), начальником якого стає В.С. Соколов.

Двадцять восьмого серпня 1964 р. – початок випробувань ракети-носія 65С3 “Інтеркосмос” на космодромі Байконур.

Липень 1965 р. – розпочато випробування засобів подолання ПРО (система “Лист”) на ракеті Р-36.

Жовтень 1966 р. – завод № 586 перейменовано в Південний машинобудівний завод (ПМЗ).

Серпень 1967 р. – на космодромі Байконур почались випробування ракети-носія 11К67 з КА ІС системи ПРО.

Квітень 1968 р. – творці ракети Р-36 в балістичному варіанті удостоєні Ленінської премії.

Двадцять першого лютого 1969 р. на ПМЗ випущено 500-тисячний трактор.

Указом Президіуму Верховної Ради СРСР ПМЗ за заслуги в створенні ракетно-космічної техніки та сільськогосподарських машин нагороджено другим орденом Леніна.

Серпень 1969 р. – початок випробувань ракети 11К69 (“Циклон”) з КА ІС системи ПРО.

Чотирнадцятого жовтня 1969 р. РН “Космос” з космодрома Капустин Яр запущено ШСЗ ДС-УЗ (“Інтеркосмос-1”).

З грудня 1969 р. розпочалися регулярні запуски ШСЗ “Метеор”.

У грудні 1969 р. поширено випуск товарів народного споживання і продукції народно-господарського призначення: газові балони, дитячі велосипеди, прибори для креслення та ін.

Двадцять другого квітня 1970 р. введено в експлуатацію Палац водних видів спорту, на той момент – кращий басейн країни.

На початку 1971 р. розпочалися броскові випробування ракетних комплексів 15А14, 15А15 на випробувальній базі Павлоградського механічного завода (ПМЗ).

Двадцять сьомого грудня 1971 р. РН “Інтеркосмос” з космодрому Плєсецьк запущено радянсько-французький супутник ШСЗ “Ореол-1′ в РКЦ м. Дніпропетровська.

Грудень 1972 р. – організовано цех лиття за виплавлюваними моделями.

Грудень 1974 р. – Державною атестаційною комісією трактору ЮМЗ–6Л/6М присвоєно Знак Якості.

Жовтень 1977 р. – початок ЛКВ ракетних комплексів 15А16 і 15А18.

Тринадцятого квітня 1978 р. наказом Міністра О.М. Макаров призначений генеральним директором ВО ПМЗ.

Грудень 1979 р. – проведені перші пуски командних ракет 15А11 системи “Периметр” для відпрацювання і видачі команд на запуск ракет в особливий період.

Січень 1980 р. – завершені льотні випробування ракети-носія 11К68 (“Циклон-3”).

Листопад 1982 р. – ВО ПМЗ присвоєно ім’я Л.І. Брежнєва.

Серпень 1983 г. – зданий в експлуатацію універсальний Палац спорту “Метеор”.

Листопад 1984 р. – початок вогневих стендових випробувань ТПРД 15Д305 з гойдаючимся соплом.

Грудень 1984 р. – початок вогневих стендових випробувань двигуна першої ступені РК 11К77
(“Зеніт”). На ВО ПМЗ введено в експлуатацію найбільший в галузі цех загального збирання РК “Зеніт”.

Листопад 1985 р. – проведення стендових випробувань блока А РН 11К25 (“Енергія”).

Березень 1986 р. – початок випробувань РК 15А18М з РГЧ 15Ф173.

В листопаді 1986 р. О.М. Макаров вийшов на заслужений відпочинок.

О.М. Макаров – двічі Герой соціалістичної праці, лауреат Ленінської та державної премій, лауреат премії імені
М.К. Янгеля, доктор технічних наук, професор.

Генеральний директор ВО ПМЗ з 1986 по 1992 рр.

Листопад 1986 р. – Леонід Данилович Кучма призначений генеральним директором ВО ПМЗ.

П’ятнадцятого травня 1987 р. – успішний пуск ракети-носія 11К25 (“Енергія”). На першій ступені “Енергії” використана зв’язка з чотирьох перших ступенів “Зеніт”.

Грудень 1987 р. – завершені льотні випробування РК 15Ж61 і РН “Зеніт”.

Жовтень 1988 р. – зданий в експлуатацію корпус головної збірки РН “Зеніт”.

Квітень 1990 р. – на території ПМЗ (м. Павлоград) почалися полігонні випробування вітроагрегата АВЕ-100А.

Грудень 1991 р. – виготовлений перший зразок двосекційного тролейбуса ЮМЗ Т-1.

У жовтні 1992 р. Л.Д.Кучму обрано головою Ради Міністрів України.

Генеральний директор ВО ПМЗ з 1992 по 2005 рр.

У жовтні 1992 р. генеральним директором ВО ПМЗ призначений Юрій Сергійович Алексєєв.

Грудень 1992 р. – на Павлоградському механічному заводі почалася дослідна експлуатація вітроагрегата АВЕ-250С.

Січень 1992 р. – виготовлено перший дослідний односекційний тролейбус ЮМЗ Т-2.

Вісімнадцятого травня 1993 р. підписано спільний наказ ВО ПМЗ і КБ Південне про створення розгінного блока 11С851 і модифікації РН “Зеніт”.

Двадцять п’ятого січня 1994 р. РН “Циклон-3” успішно виведено на розрахункову орбіту КА “Метеор-3”, на якому одночасно реалізується три програми.

Другого березня 1994 р. РН “Циклон-3” успішно виведено на розрахункову орбіту космічний апарат АУОС-СМ-КИ.

Одна тисяча дев’ятьсот дев’яносто п’ятий рік – США, Росія, Україна та Норвегія підписали контракт на виробництво і запуск космічних носіїв “Зеніт” для програми “Морський старт”.

Того ж року здійснений успішний пуск з морської платформи в Тихому океані ракети “Зеніт-3SL” з американським супутником на борту.

Двохтисячний рік – з космодрому Байконур стартувала ракета “Зеніт” з російським космічним апаратом “Єнісей”. Успішний старт ракети-носія “Дніпро” з 5-а іноземними супутниками на борту.

Дев’ятого вересня 2000 р. вийшла Постанова Кабінету Міністрів “Про присвоєння ВО ПМЗ імені О. М. Макарова”.

Дві тисячі другий рік – розпочато виробництво супутників нового покоління – мікросупутників.
Ю.С. Алексеєв є Лауреатом Державної премії України, нагороджений медаллю за Трудову Доблесть, медаллю Юрія Гагаріна, орденом “За заслуги III ступеня”.

В 2003 році Ю.С. Алексеєву присвоєно звання Героя України.

Генеральний директор ВО ПМЗ з 2006 по 2013 рр.

1968 – 1971 рр .- учень Дніпропетровського механічного технікуму.

1971 – 1973 рр. – служба у лавах Радянської армії.

Вересень 1973 – березень 1993 рр. – слюсар-випробувач, старший інженер-випробувач, начальник випробувальної станції, заступник начальника цеху ДП “ВО Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова”.

Березень 1993 – січень 2005 рр. – начальник цеху ДП “ВО Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова”.

Січень 2005 – серпень 2005 рр. – помічник генерального директора ДП “ВО Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова”.

Серпень 2005 – жовтень 2005 рр. – заступник генерального директора ДП “ВО Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова”.

Жовтень 2005 – січень 2006 рр. – виконуючий обов’язки генерального директора ДП “ВО Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова”.

Член Міжнародного програмного комітету Міжнародної академії астронавтики.

Державні нагороди:

1995 р. – звання «Заслужений працівник промисловості».

2004 р.– Герой України із врученням Ордену Держави.

2010 р. – Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки. Заслужений працівник космічної галузі України.

2013 р. – Лауреат Премії Кабінету Міністрів України.

Генеральний директор ДП «ВО ПМЗ імені О.М.Макарова» з 2014 р.

Народився 31 серпня 1957 р. в c. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Громадянин України.

Освіта:

1975-1976 рр. – Запорізьке технічне училище. Кваліфікація «Технік» за спеціальністю «Електромонтажник».

1980-1986 рр. – Дніпропетровський державний університет імени 325-річчя возз’єднання України з Росією. Фізико-технічний факультет. Кваліфікація «Інженер-електромеханік» за спеціальністю «Системи автоматичного управління».

1998-2000 рр. – Дніпропетровський університет управління, бізнесу і права. Кваліфікація «Економіст» за спеціальністю «Економіка підприємства».

Трудова діяльність:

1976 р. – Державне підприємство «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», електромонтажник 3-го розряду.

1976-1979 рр. – Служба в ОС СРСР.

З 1979 року по теперішній час – Державне підприємство «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова»

1979-1981 рр. – слюсар-електромонтажник.

1981-1987 рр. – електромонтер з ремонту електроустаткування, інженер-електронник (листопад 1983 р), механік цеху (лютий 1986 р.).

1987-1988 рр. – заступник начальника цеху зборки тракторів.

1988-1990 рр. – заступник начальника відділу постачання, начальник відділу постачання (жовтень 1988 р.).

1990-2005 рр. – помічник генерального директора з матеріально-технічного постачання і транспорту, заступник генерального директора з матеріально-технічного постачання і транспорту (лютий 1990).

2005-2014 рр. – перший заступник генерального директора.

З 26 березня 2014 р. по теперішній час – генеральний директор.

Наукові ступені і звання:

2001 р. – кандидат економічних наук. Дисертація на тему «Синтез системи маркетингово-орієнтованого управління виробничо-збутовою діяльністю підприємств промисловості».

2007 р. – обраний академіком Академії економічних наук України за спеціальністю «Економіка промисловості».

2014 р. – доктор економічних наук. Дисертація на тему «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка».

Нагороди та звання:

1994 р. – почесне звання «Заслужений працівник промисловості України».

2004 р. – орден «За заслуги» ІІІ ступеня за вагомий особистий внесок у розвиток космічної галузі, багаторічну самовіддану працю та з нагоди 60-річчя з дня заснування підприємства.

2008 р. – орден «За заслуги» ІІ ступеня за значний особистий внесок у зміцнення ракетно-космічного потенціалу України, вагомі досягнення у створенні та впровадженні космічних систем і технологій, високу професійну майстерність.

2009 р. – лауреат Державної премії України за створення триступеневої ракети-носія «Зеніт-3SL» за програмою «Морський старт».

Медалі: імені О.О. Ряжських (2011 р.), «100 років М.К. Янгелю »(2011 р.), О.М. Макарова «За особливі заслуги Південмаш» (2012 р.).