Напередодні наступаючого Нового року прийнято підводити підсумки року, що минає і будувати плани на майбутнє. Поговоримо про Південмаш – лідера космічного машинобудування України, якийпереживає зараз не найкращі часи і весь 2016 рік продовжував боротьбу з виходу із глибокої кризи.
Двадцять п’ять років тому ми вже переживали жорсткі потрясіння: тоді відразу Південмаш, а разом з ним і вся галузь, позбувся державного замовлення на основну продукцію підприємства – міжконтинентальні балістичні ракети. Перед нами постала проблема виживання, і вихід був знайдений. Основним видом продукції стали космічні ракети-носії. Глибина конверсії перевищила 80% обсягу виробництва. На жаль, часи вакханалії неплатежів та повального бартеру не пройшли для нашого підприємства безслідно: за десять років кількість працюючих зменшилася в чотири рази: з шістдесяти до п’ятнадцяти тисяч чоловік. Значно скоротилося виробництво тракторів, припинився випуск товарів народного споживання.
У той же час, Південмаш знайшов свою нішу на ринку ракетної техніки. Виробництво ракет-носіїв “Зеніт” для проектів “Морський старт” та “Наземний старт”, конверсійна програма “Дніпро” з використання знятих з бойового чергування міжконтинентальних балістичних ракет для виведення в космос комерційних супутників різного призначення, співпраця з американськими (Orbital ATK – РН “Антарес”) і європейськими (AVIO, Італія – РН “Вега”) компаніями, амбітний українсько-бразильський проект “Циклон-4”. Крім того, епізодично виготовлялися космічні апарати української розробки.
До 2012 року підприємство працювало стабільно, хоча ще в 2009 році затверджена урядом державна програма розвитку Південмашу та КБ “Південне” офіційно зафіксувала назрівання кризи і визначила основні проблеми та завдання об’єднання: технічне переозброєння, акціонування, оптимізація активів, кадри. На жаль, програма так і не була реалізована. Передбачене щедре фінансування на ділі жодне з підприємств не отримало. Навіть акціонування, яке не вимагає витрат бюджетних коштів, але життєво необхідно для оптимізації активів і залучення інвестицій, досі відкладається без пояснення причин.
Починаючи з середини 2012 року, скорочувалися замовлення на виготовлення “Зеніту”. Зрозуміла була й причина: наслідки світової економічної кризи 2008 року. У січні 2013 року стався аварійний запуск “Зеніту” з акваторії Тихого океану в рамках програми “Морський старт”, і з того часу запуски припинилися. Ясність з майбутнім програми з’явилася лише в кінці 2016 року, після того як визначився майбутній власник активів комплексу “Морський старт” (S7 Group), який оголосив про свої плани по відновленню пусковий активності на комплексі “Морський старт” з 2018 року.
Влітку 2013 року через постійне перенесення термінів і неодноразового значного збільшення потреби у фінансуванні, Міноборони згорнуло проект розробки ОТРК “Сапсан”.
Обвальне руйнування господарських зв’язків з Росією в 2014 році призвело до зупинки ще однієї програми, “Наземний старт”, в якій також використовувалися “Зеніт”.
Таким чином, Південмаш вже більше двох років залишається без ринку збуту основної продукції – ракет-носіїв “Зеніт”.
Але і це було не все. У жовтні 2014 року вибух через кілька секунд після старту ракети-носія “Антарес” більш ніж на півтора року зупинив виробництво конструкції першої ступені ракети на Південмаші.
Нарешті, влітку 2015 року Бразилія вийшла з проекту “Циклон-4”. Це поставило під загрозу долю проекту в цілому, а для заводу означало перспективу втрати виробництва ракет-носіїв в цілому.
Результатом впливу всіх цих об’єктивних факторів стало скорочення надходжень грошових коштів, яке за кілька років впало з 3,4 млрд. до 0,8 млрд. гривень, тобто більш ніж в чотири рази.
Склалася ситуація, яку можна порівняти за випробуванням з ситуацією початку 90-х років. З тією різницею, що у нас вже не було тодішнього запасу міцності: сучасного обладнання, значних резервів сировини і матеріалів, надлишку кадрів, і лояльних партнерів по кооперації.
Зате були зношені виробничі потужності, вкрай тяжке становище з кадрами, яке посилювалося активністю “мисливців за головами”, зруйнована кооперація. Про складські запаси ми давно забули, проте накопичили борги із зарплати, енергоносіїв і кредитами.
У цій ситуації перед підприємством стояло два головних завдання: відновлення обсягів виробництва і визначення стратегічної перспективи Південмашу. Відновлення обсягів виробництва можна назвати завданням виживання. З огляду на специфіку ринку ракетно-космічної техніки, це тривалий і трудомісткий процес. Росія, як традиційний споживач, вже не може розглядатися в якості довгострокового пріоритету через неприйнятно високі політичні ризики. У той же час, відновлення виробництва РН “Зеніт” є критично важливим в короткостроковій перспективі. Не існує іншого способу швидко збільшити обсяги виробництва та вийти на прибуткову роботу.
Робота щодо забезпечення завантаження підприємства ведеться за наступними напрямками:
1. Розширення співпраці з виробниками провідних космічних держав – США та Євросоюзу. Тут ситуація підбадьорююча. Дніпро відвідали представники НАСА і залишилися задоволені побаченим. Відбувся також ряд зустрічей в США. На початку цього року компанія Орбітал виграла тендер НАСА, результатом чого стало відновлення виробництва конструкцій першої ступені РН Антарес. Протягом року проведено декілька відвантажень продукції за програмами “Антарес” і “Вега”. Говорити про нові проекти поки передчасно, але ми до них готові.
2. Вихід на нові ринки. У цьому напрямку ми також просуваємося. Вже укладені або знаходяться в процесі узгодження контракти з Індією, Південною Кореєю, іншими перспективними партнерами. Великі надії ми покладаємо на нові рідинні двигуни, розробляються КБ “Південне”. Поява дійсно нових розробок – це саме те, чого Південмаш чекав довгі роки. І тому ми беремо участь в їх розробці, навіть якщо договори укладені з близькою до нульової рентабельністю для нашого підприємства, і все одно високо цінуємо руку дружби, простягнуту нам колегами у важку хвилину. Нас навіть не бентежить, що ці далекі від благодійності контракти підносяться як “КБ “Південне” виплатило борги по зарплаті працівникам Південмашу. Ми просто розуміємо головне: ніякі сумнівні моменти не скасують того факту, що наша кооперація з КБ “Південне” зумовлена історично і назавжди. Без КБ “Південне” немає Південмашу, а без Південмашу немає КБ. І спроби відмахнутися від цієї обставини нічого не змінюють.
До речі кажучи, широко популяризований міф про життя заводу за рахунок КБ “Південне” легко розсіюється цифрами. З 1 322,4 млн. грн. надходжень на розрахункові рахунки підприємства в 2016 році, платежі КБ “Південне” склали 194,6 млн. грн. Тобто, більше 85% коштів було отримано від інших замовників і з інших джерел. Але ми раді будь-якій копійці.
3. Виробництво продукції оборонного призначення. На жаль, наші пропозиції щодо виробництва стрілецької зброї, модульних казарм, безпілотників і надлегких літаків поки не перетворилися в контракти. А розроблений бізнес-план організації виробництва патронів був проігнорований, незважаючи на той, що вже намічається в країні дефіцит боєприпасів. Залишається виробництво ракетних озброєнь. Тут ситуація більш обнадійлива, але лише в перспективі. Проект “Грім-2” виконується для іноземного замовника, а проект “Сапсан” в інтересах Міноборони планується не раніше 2019 року.
4. Участь в програмі імпортозаміщення. Багато вітчизняних споживачів продукції важкого машинобудування з розпадом господарських зв’язків з Росією залишилися без традиційних постачальників. Це і підприємства енергетики, і залізничники, і багато інших. Сьогодні найбільш актуальним для країни і перспективним для підприємства є проект зі створення сонячних і вітрових електростанцій. Спільно зі світовими лідерами галузі ми готуємо інвестиційний проект, який дозволить із залученням європейських інвестицій організувати вітчизняне виробництво вітрогенераторів і комплектуючих до сонячних електростанцій на суму до 500 млн. євро на рік.
Разом з тим, положення, в якому ми знаходимося сьогодні, все ще важке. Але ми вистояли. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що дно кризи подолано. У 2016 році ми в півтора рази збільшили завантаження підприємства, а вже в 2017 році буде збільшення ще більш ніж в два рази, що підтверджено вже підписаними контрактами.
На нашу думку, стратегічна перспектива Південмашу і космічної галузі в цілому – інтегруватися в зовнішні ринки і там заробляти. Треба чесно визнати, що зараз держава не в змозі бути основним замовником РКТ.
По-справжньому надійна перспектива для підприємства – стати частиною одного з провідних світових виробників. Для цього є певні передумови. Сучасна довгострокова тенденція до зростання обсягів пускових послуг означає зацікавленість лідерів галузі в розширенні виробничих потужностей. Репутація Південмашу і КБ “Південне”, наявний сукупний набір компетенцій, роблять нас об’єктом інтересу в цьому відношенні. Все, що треба зробити – це відкрити вікно можливостей для потенційного стратегічного інвестора, тобто провести корпоратизацію галузеутворюючих підприємств і створити на їх основі державну холдингову компанію. Це дозволить почати предметний пошук інвестора.
Створення холдингу дасть можливість навести порядок в організації української кооперації, поставивши, нарешті, на чільне місце успішне завершення проектів, а не процес їх реалізації з затягуванням термінів і багаторазовим збільшенням вартості.
У чому плюси такого підходу? Країна збереже цінний виробничий актив, а також можливість виробництва сучасних озброєнь, включаючи неядерні засоби стримування. Це, до речі, теж продукція з високим експортним потенціалом.
Залучення стратегічного інвестора дозволить, не вкладаючи бюджетних коштів, мати в Україні одне з найбільш наукоємних виробництв з гранично високою доданою вартістю, що забезпечує також канал для запозичення передових технологій в машинобудуванні.
Ми завжди знали, що сила і конкурентна перевага Південмашу саме в наявності повного циклу виробництва. Будь-які спроби поділу заводу на шматки за критерієм сьогочасної вигідності неминуче згубні. Точно так само ми впевнені, що саме в тісній кооперації розробників та виробників полягає головна конкурентна перевага КБ “Південне” і Південмашу як єдиного організму. Багато у нас люблять згадувати, як все було організовано в радянські часи. І дійсно, ефективність, особливо в сфері оборонки, була поставлена на чільне місце. У зв’язку з цим не зайвим буде згадати, що і КБ, і завод створювалися як єдине ціле, орієнтоване на випуск серійної продукції, як кінцевий результат. Так працювали наші великі попередники. І саме в цьому ключі ми бачимо наше майбутнє, оскільки будь-який інший шлях неминуче веде до краху. На щастя, ми знаємо, що багато в КБ «Південне» це чудово розуміють і вміють відрізняти довгострокові інтереси від короткострокової вигоди. Зрештою саме ґрунтовність і точність в обліку всіх можливих факторів і ризиків є якостями, що відрізняють справжнього конструктора.
Закінчуючи розмову про підсумки року не можна не сказати про державну підтримку. На жаль, держава більше трьох років займала вичікувально-споглядальну позицію, відмовляючи, по суті, в ефективній підтримці підприємству. Крига скресла лише в останні два місяці. Був прийнятий ряд заходів нормативного та організаційного характеру, які дозволили, зокрема, значно скоротити заборгованість по заробітній платі, а також повністю погасити борги, що накопичилися за енергоносії. Ми глибоко вдячні Кабінету Міністрів і народним депутатам України за ту підтримку, яку вони надавали і продовжують надавати Південмашу. Багато в чому завдяки їм ми можемо дивитися в наступаючий 2017 рік з надією та оптимізмом.
С.М. Войт
