Михайло Рябоконь – співзасновник, голова правління ГО «Асоціація Noosphere».
- Noosphere, Firefly, Firefly Aerospace – люди плутаються хто є хто. У ПІВДЕНМАШу є робочі контракти з трьома компаніями з групи Noosphere, жодна з яких в наведеному списку не згадана. Розкажіть про структуру групи Noosphere, яке місце в ній займають українські підрозділи?
Noosphere – неприбуткова громадська організація, місія якої – створити в Україні екосистему, сприятливу для появи інженерних стартапів. Така амбітна мета передбачає розвиток STEM-руху, створення ком’юніті інженерів різної спрямованості. Організація існує за рахунок внесків меценатів або компаній-партнерів, в тому числі компаній космічної сфери, але не тільки. Істотний сегмент припадає і на компанії цифрової економіки (маркетинг, системи обробки великих масивів даних, споживчий інтернет, фінансові сервіси). Більш того, ми відкриті до співпраці з будь-якими неполітичними організаціями, які поділяють наші цінності і інтереси, незалежно від їх сфери діяльності.
Втім, компаній космічної спрямованості в числі меценатів Noosphere більшість, а тому в ініціативах Noosphere (хакатонах, конференціях, інших івентах) спостерігається помітний «ухил» у космічну тематику. Втім, це відповідає і сучасним тенденціям – тема космосу в тренді в усьому світі. Якщо говорити про компанії-меценати з космічної сфери, то деякі з них мають гучний бренд і солідну історію – типу Firefly Aerospace і EOS DA, інші менш публічні, але не менш діяльні (власне, ті, які укладають контракти з ПІВДЕНМАШем).
Я вважаю, що для Noosphere ключовим елементом є не структура, а філософія і цінності, а, отже, і їх головний носій – засновник Noosphere Макс Поляков. У нього талант об’єднувати пасіонаріїв. Як послідовник ідей великого вченого Володимира Вернадського, доктор Поляков не надає якогось особливого значення країнам і кордонам – ноосфера, сфера думки, не знає кордонів і національного забарвлення. Тому немає якихось особливих місць для якихось особливих підрозділів. Все на паритетних засадах. Хіба що соціальних проектів куди більше в Україні, ніж в США.
У США, за великим рахунком, у нас всього чотири ініціативи – освітня «Академія Firefly» на базі Техаського університету в Остіні, щорічні змагання з ракетомодельного спорту FIRE, відправка в космос студентських супутників (безкоштовно) і міжнародний конкурс малюнків під егідою Space Foundation.
Натомість в Україні у нас реалізується понад 40 ініціатив щорічно. Найяскравіші проєкти в області космічної освіти це Дуальний освітній центр заснований НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Дніпровським національним університетом ім. Олеся Гончара та ГО «Асоціація Ноосфера», «Інжинірингова школа» (технічні лабораторії в 6 ВНЗ України), «Студентська ракета», «Федерація ракетомодельного спорту України» (frms.ua), конкурс інженерних стартапів «Vernadsky Challenge» (vernadskychallenge.com/ru/) і багато інших.
Південмашівцям, напевно, будуть цікаві подробиці про проект «Студентська ракета», який реалізується за підтримки ПІВДЕНМАШу і його підрозділу – Павлоградського механічного заводу. У рамках проекту розробляються і виробляються легкі ультрамалі ракетні комплекси зі своєю системою управління, двигуном, корисним навантаженням і цілісною системою випробування і управління польотами. Виконуються успішні пуски. Підкорено висоти 2 і 4 км з виведенням корисного навантаження і отриманням з нього даних телеметрії, на цю осінь заплановано пуск на 40 км.
- На вирішення яких завдань орієнтовано компанії групи Noosphere в Україні в середньостроковій і довгостроковій перспективі?
У кожної компанії-мецената Noosphere є свої комерційні завдання з тими чи іншими термінами. За великим рахунком, давайте бути відвертими, Україна не є споживачем продукції та послуг компаній космічної галузі. Все, що роблять компанії тут, це створюють робочі місця і вирішують якісь соціально важливі питання. Наприклад, завдяки дослідженням EOS DA актуалізовано питання того, що вже через 30 років Рівненська область може в принципі залишитися без лісів (interfax.com.ua/news/general/683759).
Якщо ж говорити про завдання Noosphere, то в середньостроковій перспективі – це каталізувати процес інженерної творчості в Україні та сприяти появі нових успішних комерційних компаній української аерокосмічної галузі, а в довгостроковій – повернути Україні колишню славу аерокосмічного гіганта на економічній мапі світу.
- Як Ви оцінюєте стан космічної промисловості в Україні, чи життєздатна вона? Зокрема, як Ви оцінюєте потенціал держпідприємств космічної галузі з точки зору налагодження з ними кооперації на довгострокову перспективу?
На мій погляд основа будь-якої економічної галузі, особливо наукоємної, це люди. Кадровий потенціал в України – чудовий. Історія розвитку аерокосмічної галузі в Україні тому підтвердження. Але треба визнати, що світ технологій розвивається, а Україна в деякому сенсі втратила добрих 30 років – в пріоритеті були інші питання, як у будь-якої іншої держави на етапі становлення.
Я не є прихильником будь-якої конкретної форми власності підприємств. Є державні підприємства, як ПІВДЕНМАШ, працювати з якими легко і продуктивно, а є приватні компанії, з якими синергія не складається. Але доводиться визнати, що світова практика йде по шляху корпоративного розвитку економіки без активної пайової участі держави. Державний нагляд повинен бути, це безумовно. Але чи потрібні державні підприємства в тому вигляді, в якому вони працюють зараз, це питання, на який світова практика (ESA, NASA) дає однозначну відповідь – вже немає.
Фактично, всі наші компанії-меценати з космічної галузі – прихильники руху NewSpace, яке відстоює право приватних компаній на роботу в космічній сфері. Але це зовсім не виключає можливості співпраці. Колаборації можливі і необхідні! Синергія – це завжди корисно.
- Ви непогано знайомі з поточними компетенціями і можливостями ПІВДЕНМАШу. Що з них представляє предметний інтерес для Noosphere? У яких поточних і перспективних проектах Noosphere Ви бачите участь ПІВДЕНМАШу і яку саме?
На це питання краще дадуть відповідь фахівці-інженери. На мою суб’єктивну думку, після переоснащення виробництва сучасним обладнанням і навчання персоналу роботі з новими технологіями і матеріалами для підприємства відкриються нові перспективи роботи з ринком. Але для цього треба постійно бути на зв’язку зі споживачем і обганяти конкурентів технологіями і якістю.
- Зараз готується законодавче забезпечення корпоратизації держпідприємств космічної галузі. Яке Ваше ставлення до питання корпоратизації з точки зору приватного космічного бізнесу? Чи потрібна вона і якщо так, то навіщо?
Як я вже зазначив вище, я є прихильником філософії NewSpace. Корпоратизація життєво необхідна для ефективного управління і отримання прибутку. Роль держави – арбітраж, безпека, захист інтересів громадян, соціальні проекти, але ніяк не комерціалізація своєї діяльності.
Держава – це не про прибуток. Планова економіка не працює, оскільки ринок змінюється з кожним днем усе стрімкіше, на дворі цифрова ера, а держава, як не крути, це бюрократія. Кесарю – кесареве, а космічній галузі – комерціалізацію. Адже це нездорова ситуація, коли підприємства, які повинні приносити прибуток (прибуток – це в принципі єдина мета будь-якої комерційної організації), чекають субвенцій держави на зарплати. І були б це дотації власника, наприклад, щоб швидше обігнати і перегнати в якійсь сфері компанії їх інших країн, але цілком і повністю стати в ряд з іншими неприбутковими соціальними проектами… Це вже не про бізнес і не про економіку. І говорити тоді, що ми учасники світового комерційного ринку космічної індустрії не варто. Це, як мінімум, звучить безглуздо.
Звичайно, до питання приватизації треба підходити виважено і обдумано, але й зволікати не варто – є ризик, що ми відстанемо від гравців на світовому рівні настільки, що корпоратизувати або приватизувати буде вже нічого.
